У цій статті Politico висвітлюється посилення занепокоєння щодо розповсюдження ядерної зброї на тлі ознак зміщення пріоритетів зовнішньої політики Америки від європейської безпеки до Азії.
Автор підкреслює, що зобов’язання США щодо ядерної безпеки в Європі історично були критично важливими для безпеки НАТО. Оскільки американський ядерний арсенал виступає опорою ядерного захисту НАТО, країни Європи були впевнені, що Америка за необхідності ризикне навіть своїми великими містами, щоб забезпечити безпеку їхнього регіону. Ця гарантія, разом з розміщеними американськими військами, була важливою для збереження довіри Європи до політики ядерного стримування США.
Проте пропозиція європейським країнам створити власні сили ядерного стримування вказує на потенційну зміну в зобов’язаннях США щодо безпеки. Ця точка зору збігається з минулими заявами новообраного президента Дональда Трампа, який виступав за ядерне озброєння союзників, незважаючи на очевидний ризик ескалації гонки ядерних озброєнь.
Автори відзначають, що занепокоєння з приводу ядерного розповсюдження не є новим. Так, у минулому Сполучені Штати разом з Радянським Союзом вели переговори щодо Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), зберігаючи при цьому ядерні зобов’язання перед своїми союзниками. Ці заходи виявилися успішними в історичному плані, оскільки з моменту підписання ДНЯЗ у 1968 році лише п’ять країн розробили ядерну зброю.
Публікація підкреслює тріщини, що з’являються в цій солідарності ядерної безпеки, зі зникненням міжнародного регулювання та зміною динаміки сили. Наближення закінчення терміну дії нового Договору СНО, російсько-американської угоди про контроль над стратегічними наступальними озброєннями, і явна незацікавленість Росії в його продовженні вказує на потенційно небезпечне майбутнє.
На додачу до цього, дедалі агресивніша військова експансія Росії в Європі, впевнена експансія Китаю в Тихоокеанському регіоні та очевидні коливання позиції США як світового лідера сприяють зростанню атмосфери недовіри та незахищеності. Автори розглядають такі події, як анексія Криму Росією і повномасштабне вторгнення в Україну, як індикатори послаблення стримуючих факторів проти ядерного розповсюдження.
По суті, стаття підкреслює глобальний ландшафт в умовах зростаючого ризику ядерного розповсюдження, розкриваючи пропущені кроки і потенційні пастки в міжнародній політиці і стратегіях. Висновки закликають до термінової переоцінки політики, щоб уникнути катастрофічних наслідків неконтрольованого зростання ядерних озброєнь.
Підписуйтесь на Telegram канал Чути, щоб не пропускати важливі статті
