Economist висвітлює серйозну проблему: Війна, яку Росія веде в Україні, є не лише фізичною, але й культурною. Видання наголошує на систематичному знищенні української мови, культури та ідентичності російськими окупантами. Це культурне придушення є тривожним аспектом війни.
Автори зазначають, що російські війська замінюють українські підручники на російські, роблячи українську навчальну програму незаконною. В’ячеслав Бородавка, колишній директор школи, зіткнувся з серйозними наслідками за опір. Його затримали і катували за те, що він не погодився з нав’язаними змінами. Його історія є суворим нагадуванням про особисті ризики, з якими стикаються ті, хто захищає українську культуру.
Стаття описує ширшу стратегію індоктринації. Російські окупанти прагнуть інтегрувати українських дітей у російську культуру, часто через примус. Вони приєднуються до молодіжних груп, де їх готують до військової служби. Автори стверджують, що це частина великого плану зі стирання української ідентичності.
У публікації також досліджуються правові проблеми, пов’язані з протидією цим діям. “Культурний геноцид” не визнається міжнародним правом, що ускладнює притягнення Росії до відповідальності. Микола Кулеба, колишній український омбудсмен, підкреслює необхідність артикуляції цих злочинів, щоб домогтися справедливості.
Наразі докладаються зусилля для переосмислення правових рамок для вирішення цих порушень. Проект “Розплата” та інші організації документують докази для притягнення Росії до відповідальності. Стаття завершується обнадійливою нотою, в якій висловлюється припущення, що ці зусилля можуть призвести до ширшого розуміння культурного гноблення в міжнародному праві.
Підписуйтесь на Telegram канал Чути, щоб не пропускати важливі статті
