Economist нещодавно опублікував глибокий аналіз про зацікавленість Польщі в ядерній співпраці з Францією. Це пов’язано зі змінами в геополітиці, зокрема, зі змінами в американській зовнішній політиці за часів Дональда Трампа. У статті розглядаються міркування Польщі і ширші наслідки для європейського ядерного стримування.
Видання наголошує на зауваженнях Дональда Туска щодо потреби Польщі в ядерному арсеналі. Туск відзначив “глибоку зміну американської геополітики” як рушійний фактор. Однак він уточнив, що Польща не прагне негайно отримати власну ядерну зброю. Натомість він відповів на заклик Німеччини до посилення переговорів з Великою Британією та Францією щодо ядерного стримування.
Підкреслюється складна позиція Франції щодо ядерного стримування. Історично Франція прагнула до незалежного стримування, сумніваючись у надійності Америки. Нещодавні дискусії Еммануеля Макрона на цю тему відображають еволюцію позиції Франції. “Ідея полягає в тому, щоб у президента залишалися відкриті варіанти”, – пояснює Еммануель Мейтр з Фонду стратегічних досліджень.
Автори відзначають потенціал для європейської ядерної співпраці. Вони згадують історичні пропозиції, такі як Багатосторонні ядерні сили і Атлантичні ядерні сили, які прагнули до спільного ядерного потенціалу. Однак ці ідеї здебільшого згасли, а Макрон виключив можливість спільного запуску ракет, наголошуючи на суверенітеті Франції над своїм ядерним арсеналом.
У статті також розглядаються альтернативні варіанти європейського ядерного стримування. У ній пропонується, що Франція могла б уточнити свої зобов’язання щодо європейської оборони відповідно до статті Лісабонського договору про взаємну оборону. Крім того, ядерний потенціал Франції, що базується на ракетах повітряного базування, відкриває ще один шлях для співпраці, як показали нещодавні навчання за участю країн-союзників.
Підписуйтесь на Telegram канал Чути, щоб не пропускати важливі статті
