Economist нещодавно опублікував глибокий аналіз стратегічної важливості інвестицій в оборонну промисловість України. Оскільки війна з Росією затягується, в статті підкреслюється необхідність зміцнення власного виробництва озброєнь в Україні для забезпечення її подальшої стійкості.
Видання наголошує на “стратегії дикобраза” Європейської комісії щодо України. Ця стратегія передбачає закупівлю зброї та розвиток оборонної промисловості України. Кая Каллас, колишній прем’єр-міністр Естонії, відстоює цей план, спрямований на подвоєння військової допомоги до 40 млрд євро.
Автори відзначають історичну доблесть України у виробництві озброєнь, що сягає корінням у радянську епоху. Андрій Загороднюк підкреслює швидкі інновації в країні з 2022 року: “Відбувається постійний інноваційний процес”. Минулого року українські збройові компанії виробили обладнання на суму $10 млрд, що є значним зростанням у порівнянні з попередніми роками.
Олександр Камишин, який курує оборонну промисловість у президента Зеленського, очікує, що виробництво сягне $15 млрд. Однак потенціал сектору становить $35 млрд, обмежений фінансуванням. Камишин сподівається на підтримку союзників для подолання цього розриву.
У статті детально описуються амбітні виробничі цілі України, включаючи 5 мільйонів дронів з видом від першої особи і 30 000 дронів дальнього радіусу дії. Україна також має намір виробити 3 000 сучасних крилатих ракет. Незважаючи на російські атаки на заводи, виробництво продовжує зростати, демонструючи стійкість.
Інновації в галузі радіоелектронної боротьби є ще одним важливим моментом. Ніко Ланге високо оцінює передові технології України, відзначаючи успіх перехоплювача “Ліма”. Виробництво традиційних засобів ураження також зростає, а партнерства сприяють збільшенню виробництва артилерійських систем.
Проте виклики залишаються. Спільні підприємства з європейськими і американськими фірмами мають вирішальне значення для виробництва певного обладнання. У статті згадується новий завод Rheinmetall з виробництва піхотних машин Lynx як приклад.
Прямі європейські інвестиції стикаються з перешкодами через правову систему та кредитний рейтинг України. Автори пропонують зосередитися на динамічних приватних компаніях. Фабріс Потьє попереджає про залежність від китайських комплектуючих, закликаючи Європу постачати необхідні деталі.
“Данську модель” називають найшвидшим способом оснащення українських бійців. Ця модель передбачає, що Данія фінансує і контролює пріоритетні закупівлі обладнання. Незважаючи на труднощі, модель набула популярності, і в ній беруть участь кілька країн.
Стаття завершується розповіддю про те, що план Каллас був провалений на європейському саміті. Проте її рішучість відродити його залишається сильною, оскільки він є життєво важливою стратегією для оборони України.
Підписуйтесь на Telegram канал Чути, щоб не пропускати важливі статті
